Я загинув у битві, я уже вбитий, Довкола мене тіла ворогів. Я пішов незборимим, грюкнув дверима, Я за собою не лишив боргів. Ще на останок побачив світанок, Сонячний промінь i краплю роси. Життя прожив гідно, хоч може й не видно, Та я не боявся, не нив, не просив. Я загинув у битві, я уже вбитий, Довкола мене тіла ворогів. Я пішов незборимим, грюкнув дверима, Я за собою не лишив боргів. Ще на останок побачив світанок, Сонячний промінь i краплю роси. Життя прожив гідно, хоч може й не видно, Та я не боявся, не нив, не просив. Приспiв: Мене вже немає! Вітер розносить мене по землі. Мене вже немає! Я знаю секрети великі й малі. Мене вже немає! Поряд зі мною літають орли. Мене вже немає! Але важливо, щоб ви всі були! А мене вже немає! Я втрапив у скруту, я випив отруту, Мене пригостив мій нібито друг. Я звав його братом, латав його втрати, Тягнув із проваль, лікував від недуг. А він мене зрадив, а він мене радо Ввів під удар балістичних ракет. І от я вмираю, прямую до раю, А він, починає святковий банкет. Приспiв В минулому часі я їхав по трасі, Якою до того їздив не раз. Поводився чемно, та мабуть даремно, Мене протаранив нечемний КамАЗ. І всі мої плани, манливі омани, Сталося те, чого я не хотів. На телеканалі ввяткують деталі, А я, вирушаю до інших світів.

Теги других блогов: поэзия смерть битва